За останній час це судно було зображено під час морських випробувань поблизу узбережжя Шотландії разом з авіаносцем «Джордж Буш» та двома есмінцями «Дональд Кук» та «Філіпінське море».
Королева Елізабет була спущена на воду з суднобудівельного доку Розітц у порту Файф 26 червня 2017 року.
Після спуску на воду авіаносець пройшов під мостом Ферт-оф-Форт Роуд та провів кілька тижнів у Північному морі на випробуваннях.
У Портсмут він прибув 16 серпня 2017 року. Згодом він проходив другі випробування, які скінчились 22 листопада 2017 року.
Корпус:
Розробка механічних конструкцій корабля була повністю автоматизована. Засоби комп’ютерного моделювання були розроблені компанією QinetiQ. Корпус проектувався із розрахунку необхідного 50-річного терміну служби корабля. Особливістю корпусу була наявність трампліну, який використовуватимуть для літаків з укороченим зльотом. Оскільки термін служби літаків F-35 становить 20 років, було вирішено залишити можливості для конверсії авіаносця в гладкопалубний, розрахований на літаки горизонтального зльоту. Корпус має дев’ять палуб, не рахуючи польотної. 85 000 т сталі вартістю 65 млн фунтів, необхідної для будівництва двох авіаносців, поставляє компанія Corus.
Надбудови:
На відміну від традиційних авіаносців, на «Квін Елізабет» передбачено встановити дві малі надбудови. У передній надбудові будуть розташовані служби управління кораблем, на задній — управління польотами.
Перевага архітектури з двома надбудовами у збільшенні площі палуби, зменшенні турбулентних потоків повітря, гнучкішому розподілі простору на нижніх палубах. Розташування служб управління польотами в задній частині палуби бажано, оскільки дозволяє повніше контролювати такі критичні фази польоту, як захід на посадку та, власне, посадку.
Через присутність вихлопної труби діаметром 2,4 м для газотурбінних двигунів альтернативою двом меншим надбудовам була одна велика та довга, яка би мала низку недоліків, відсутніх в обраному варіанті.
Електронне обладнання
На передній надбудові буде розташовуватися багатофункціональний радар Insyte Sampson, а на задній — радар повітряного огляду Insyte S1850M компанії BAE Systems.
Основним елементом радара Sampson є антена, що обертається, з двома фазованими ґратками, які забезпечують електронне сканування по азимуту і куту місця, забезпечуючи повне покриття верхнього півпростору. Радар розташований на пірамідальній щоглі всередині сферичного радіопрозорого кожуха.
S1850M — багатопроменевий радар повітряного огляду, що працює на частотах 1— 2 ГГц, що забезпечує автоматичне виявлення та супровід цілей для піднесення місця від 0 до 70 °.
Авіаносець буде також оснащений радаром середньої дальності нового покоління ARTISAN 3D діапазону E/F, розробленим компанією BAE Systems Insyte спільно з QinetiQ і призначеним для заміни радара типу 996.
Системи розпізнавання «свій-чужий» замовлені компанії Selex Communications у жовтні 2007 року.
Палуба:
Палуба авіаносця забезпечує одночасний зліт і посадку літаків. У передній частині палуби розташований трамплін з кутом піднесення 13°.
Використання катапульт та аерофінішера в первісному проекті не передбачалося, однак, у зв’язку з рішенням віддати перевагу модифікації F-35 з горизонтальним злетом та посадкою другий корабель цього класу «Принс оф Уельс» буде оснащений катапультою та гідравлічним аерофінішером.
Палуба має три злітні доріжки: дві коротких довжиною 160 м для зльоту F-35 і довгу (близько 260 м) для важких літаків. Площа палуби становить 13 000 м². У кормовій частині палуби передбачалася одна або дві точки для вертикальної посадки F-35. Газовідбійники встановлюються на початку кожної з двох коротких злітних доріжок і, можливо, у стінці передньої надбудови. З ангара на польотну палубу та назад літаки переміщуються двома 70-тонними бортовими елеваторами компанії McTaggart Scott. Один з них розташований між надбудовами, другий — в кормі від задньої надбудови.
Компанія QinetiQ спільно з ВМС США проводить дослідницькі роботи зі створення електромагнітної катапульти для нової серії американських авіаносців типу «Джеральд Форд». Очікується, що для експлуатації 90-метрової катапульти треба буде лінійний електродвигун потужністю 90 МВт. вибір типу катапульти для можливої модернізації авіаносця відкладений до демонстрації прототипу.
2012 року з економічних міркувань було вирішено повернутися до закупівель літаків F-35B, відмовившись від ідеї катапультного старту. Причиною була висока вартість електромагнітної катапульти.
Рушійна установка:
За рішенням міністерства оборони, на авіаносці вирішено не використовувати атомну рухову установку через її значну вартість. Як основний двигун використовується інтегрована електрична рухова система (Integrated Electric Propulsion, IEP) компанії Роллс-Ройс. Контракт на постачання системи був укладений у жовтні 2008 року.
Установка складатиметься з двох газових турбін Rolls-Royce Marine MT30 потужністю 36 МВт кожна та чотирьох дизелів сумарною потужністю 40 МВт. Двигуни працюють на генератори, які дають електроенергію в загальну низьковольтну мережу корабля та живлять два електродвигуни, які обертають два гребних валу з гвинтами фіксованого кроку. Дизелі типу Wärtsilä 38 (по два 12-циліндрових і два 16-циліндрових для кожного корабля) замовлені в компанії Wärtsilä Defence у грудні 2007 року.
Компанія L-3 Communications постачає інтегровану систему управління електропостачанням, Converteam — високовольтну систему, перетворювачі напруги та електромотори.
На авіаносці будуть встановлені два 33-тонних бронзових гвинта діаметром 6,7 м. Якорі мають висоту 3,1 м і важать 13 т.
Паливні баки вміщають 8600 т пального для рухової установки та палива для літаків.
Озброєння:
Спочатку у проекті не передбачалася установка озброєння, в тому числі засобів ППО самооборони, проте зарезервовано місце під дві 16-контейнерні установки вертикального пуску зенітних ракет «Астер».
Авіаційна група:
Авіаносці типу «Квін Елізабет» мають відмінний від типового підхід до потенціалу авіаносця: замість розміру авіакрила тут наголос зроблений на максимізації кількості літако-вильотів.
Штатним літаком «Квін Елізабет» буде винищувач 5-о покоління Lockheed Martin F-35C. Стандартна авіагрупа буде складатися з 40 машин, включаючи літаки F-35C, гелікоптери EH101 Merlin і гелікоптери АВАКС.
Авіаносець розрахований на 420 літако-вильотів протягом 5 днів з можливістю нічних операцій. Максимальна інтенсивність вильотів — 110 протягом 24 годин. Максимальна інтенсивність зльоту літаків становить 24 літака за 15 хвилин, посадки — 24 літака за 24 хвилини.
Останнім часом як основна машина АВАКС у ВМС Великої Британії використовується гелікоптер the Sea King ASaC mk7. Застосування літаків АВАКС на авіаносці «Квін Елізабет» не передбачається. Контракти на опрацювання різних варіантів гелікоптерів АВАКС отримали в травні 2006 року компанії Lockheed Martin UK (модернізація гелікоптера EH101 Merlin), AgustaWestland (продовження терміну служби гелікоптерів the Sea King ASaC mk7) і Thales UK (розробка нового гелікоптера АВАКС на основі Sea King ASaC mk7). Найімовірніше, що будуть використані гелікоптери Sea King з продовженням їх терміну служби з 2017 до 2022 року.
Ангар розміром 155×33,5×6,7 м вміщуватиме до 20 літаків та гелікоптерів.
Параметри:
Тоннаж: 70,600 т;
Довжина 284 м;
Ширина: 73 м;
Висота: 56 м;
Осадка: 11 м;
Технічні дані:
Силова установка: 2 газові турбіни Rolls RoyceMT30;
Потужність: 2×53000 к.с. (2×39 МВт);
Швидкість: 25 вузлів (макс.), 15 вузлів (економ.);
Дальність плавання: 10000 морських миль на швидкості 15 вузлів;
Екіпаж: 600 осіб, 900 осіб авіагрупи.
Озброєння:
3 ЗРК Фаланк, 2 30-мм гармати МК-2.
Авіація: 36 літаків F-35 та літаки ДРЛО. Максимальна кількість літаків може бути понад 70.
Автор:Raider Guy
