Сверхмалые субмарины всегда были и есть желанным оружием во многих военных флотах разных стран. С начала 1950-х развернулись научно-исследовательские работы по созданию новых нетрадиционных конструкций подводных лодок. В Великобритании и Франции разработали проекты субмарин на подводных крыльях и воздушной подушке. В 1962 году американская компания General Dynamics Corporation предложила даже проект летающего сверхмалого подводной лодки. Но идея создания необычных комбинированных подводных лодок появилась значительно раньше.
В конце Второй мировой был разработан проект наиболее необычного подводного аппарата, который поражает воображение конструкторов и сегодня. Проект получил название Manta (UGS-Bool, Unlersee Gleiljlachen Schnellbool). Новинка была одновременно подводной лодкой и торпедным катером, к тому же приспособленным к движению по земле. В июле 1944 года немецкий адмирал Хельмут Хэй сформировал Versuchskommando-456, которую разместили в районе завода Вальтера в Кол-Танненберге. Личный состав части набирали из инженеров-кораблестроителей, мотористов, сварщиков, электриков и талантливых самоучек. Часть специализировалась на изготовлении моделей и прототипов. В тесном сотрудничестве с заводчанами они спроектировали субмарины Schwertwal и Seeieufel, торпеды K-Bull и Grunthai, а также подводный аппарат Manta. На нем предполагалось использование колесного шасси, с помощью которого, при необходимости, он мог перемещаться и по суше.
Конструкция предусматривала наличие трех корпусов. В центральном находился экипаж из двух человек (для которых были разработаны специальные подводные костюмы), радионавигационное оборудование, компас, эхолот, пассивные и активные гидроакустические устройства, радиостанции УКВ и КВ диапазонов, система жизнеобеспечения экипажа и органы управления. В двух бортовых корпусах разместили двигатели представлявших из себя турбины Вальтера(работавшие на концентрированной перекиси водорода) мощностью по 1000 л.с., дизель и два вспомогательных электродвигатели в 25 лошадиных сил.
Построить этот фантастический аппарат так и не успели, а почти всю техническую документацию немцы уничтожили незадолго до капитуляции.
????????
Manta:проект сверхмалой субмарини-амфібії
Надмалі субмарини завжди були й є бажаною зброєю в багатьох військових флотах різних країн. Із початку 1950-их розгорнулися науково-дослідні роботи зі створення нових нетрадиційних конструкцій підводних човнів. У Британії та Франції розробили проєкти субмарин на підводних крилах та повітряній подушці. У 1962 році американська компанія General Dynamics Corporation запропонувала проєкт літаючого надмалого підводного човна. Але найфантастичнішу конструкцію все ж таки спроєктували на десятки років раніше.
Наприкінці Другої світової розробили проєкт найбільш неймовірного підводного апарата, який вражає сміливістю конструкторів і нині. Він отримав назву Manta (UGS-Bool, Unlersee Gleiljlachen Schnellbool). Новинка була водночас підводним човном і торпедним катером, до того ж пристосованим до руху по землі. У липні 1944 року німецький адмірал Хельмут Хей сформував Versuchskommando-456, яку розташували в районі заводу Вальтера в Кіль-Танненберзі. Особовий склад експериментальної частини набирали з інженерів-кораблебудівників, мотористів, зварювальників, електриків і талановитих самоучок. Частина спеціалізувалася на виготовленні моделей та прототипів для спецпідрозділів. У тісній співпраці з заводчанами вони спроєктували субмарини Schwertwal и Seeieufel, торпеди K-Bull і Grunthai, а також підводний апарат Manta. На ньому передбачалось використання колісного шасі, за допомогою якого, за потреби, він продовжував виконувати завдання і на суходолі.
Конструкція передбачала наявність трьох корпусів. У центральному перебував екіпаж із двох пірнальників (для яких розробили спеціальні костюми), радіонавігаційні прилади, компас, ехолот, пасивні й активні гідроакустичні пристрої, радіостанції УКХ та КХ діапазонів, вентиляційну систему та органи керування. У двох бортових корпусах розташували двигуни: дві турбіни Вальтера потужністю по 1000 к.с., дизель і два допоміжні електродвигуни в 25 кінських сил.
Щоправда, цей фантастичний апарат побудувати так і не встигли, а майже всю технічну документацію німці знищили незадовго до капітуляції.
